Ліга українських меценатів

 Кілька років тому я з почуттям прикрості прочитав у пресі про те, що донька Петра Яцика, котра після його смерті очолює відому фундацію, відмовляється далі опікуватися мовним конкурсом, що носить ім’я видатного мецената. Внаслідок цього з’являється загроза того, що конкурс не відбудеться. Адже перед самісіньким його початком уже важко було щось вдіяти для порятунку престижного мовного турніру, який вимагає чималих коштів. Це ж не жарт: організаторам його треба відзначити чи не дві тисячі школярів та студентів в Україні й діаспорі.
І тут усе вирішив Володимир Загорій. Фармацевтична фірма “Дарниця”, яку він очолює, стала головним меценатом конкурсу. Провалу не сталося – мовний турнір відбувся. Згодом “Дарниця” повторила свій благородний вчинок уже в наступному турнірі. Потім – знову. І ось, у переддень, уже десятого конкурсу я абсолютно переконаний, що Загорій і це підприємство знову візьмуть на себе велику частину витрат мовного змагання.
У нас багато людей фрази, які на словах усе готові для України віддати, але гроші лишають собі. А гроші, як любив повторювати незабутній Петро Яцик, – це прихований тест на патріотизм. Володимир Загорій його успішно пройшов. З честю.

Анатолій Дімаров,
лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка